Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Эй, дружище, привет! Как сам? Ну, я вот решил рассказать тебе одну историю, которая со мной произошла не так давно. Честно, это было как из фильма, ты не поверишь!
В общем, я как-то попал в такую ситуацию, когда решал купить шишки марихуаны. Конечно, я как настоящий бошковод, всегда нахожусь в теме и знаю, где найти хорошие закладки. Но на этот раз мне подсказали про одно ток-шоу, где можно получить не только кайф от наркоты, но и свои 15 минут славы.
Я глянул на это дело и понял, что это стимульнет меня до предела. Ведь когда я занимаюсь своим любимым делом, я всегда в прекрасном настроении и готов на все. Вот и решил я попробовать свои силы и попасть в это ток-шоу.
Я связался с одним планокишей, который оперативно доставил мне качественные бошки. Мне пришла такая помазуха, что даже не смог представить, какая же это эйфория будет! Ведь я должен был показать всем, что я не просто дроп, а самый настоящий комик-наркоман!
Наступил тот день, когда я должен был смогут выступить в этом ток-шоу. Я был на нервах, потому что ничего подобного раньше не делал. Вот уже хмурый бешеный геройн действовал на меня. Сейчас было самое время показать всем свою смекалку и юмористические таланты.
Когда я вошел в студию, я сразу почувствовал атмосферу сопереживания и ожидания. Каждый хотел узнать, что я смогу рассказать в таком состоянии. Я почувствовал себя как настоящий звезда. Ведущий стал показывать разные картинки, и я должен был придумать что-то смешное на их счёт.
Но, честно говоря, я даже не помню, что я там говорил. Я что-то там бормотал, замешивая слова и глупые шутки о галлюцинациях. Но публика смеялась, и это мне давало энергию! Я был на вершине мира!
Через несколько часов ток-шоу закончилось, и я оказался на улице, с головой, полной вечернего тумана. Но я был таким счастливым и довольным собой! Я смог показать всем свою шутливую сторону и получил несколько десятков новых подписчиков в соцсетях!
С тех пор я понял, что настоящий комик-наркоман может участвовать во всем, несмотря на свои привычки. Ведь планокиши всегда найдут себе свою аудиторию, готовую стимульнуться от их фантазий. Так что, дружище, если ты тоже в этой теме и хочешь попробовать свои силы на публике, не сдавайся! И помни, что самое главное - это быть смешным и находиться в теме, ведь смех - это лучшее лекарство от всех жизненных проблем!